ОЗЕРО Й СВЯТИНЯ
Озеро Асі, святиня Хаконе та торії на березі озера
Червона брама, що стоїть у воді, — візитівка Хаконе. За нею — затонулий вулкан, святилище віком 1200 років і старий шлях до Едо.
Check dates and availability ↗Озеро на місці вулкана
Озеро Асі — Асіноко — це незмінний центр Хаконе, і це могила вулкана. Коли гора Хаконе близько трьох тисяч років тому виверглася з шаленою силою, кратер вибухнув і завалився, а довге вузьке озеро, що нині заповнює дно кальдери, — це вода, яка зібралася в улоговині, що залишилася по тому. Це походження пояснює його форму й нерухомість: воно глибоке, прохолодне й оточене лісистими хребтами, а сірчані фумароли Овакудані випарюють над його краєм як нагадування, що гора лише відпочиває. Ясного тихого ранку поверхня стає мов скло й віддзеркалює небо, а Фудзі — коли він з'являється — стоїть відбитий біля далекого берега. Воно прекрасне в неквапливій, первозданній манері, і усвідомлення, що ви дивитеся на затонулий вулкан, а не на звичайне гірське озеро, змінює те, як ви його бачите.
Переправа на піратському кораблі
Більшість людей перетинають озеро на прогулянкових човнах — кілька з них збудовані як строкаті бутафорські галеони, із золотим оздобленням і кількома палубами, більше схожі на тематичний парк, ніж на пором, і тим кращі, коли на борту діти. Маршрути курсують між Тōґендай біля підніжжя канатної дороги та пірсами південного берега в Хаконе-маті й Мото-Хаконе, а переправа триває від 25 до 40 хвилин залежно від того, який рейс ви оберете. Це некваплива ділянка після підйомних частин маршруту, і краєвид із відкритої палуби важко перевершити: торії, що піднімається з мілкої води, темні кедрові схили з обох боків, а ясного дня — Фудзі, вписаний у всю довжину озера. Ваш Hakone Free Pass уже покриває вартість проїзду, і чимало мандрівників зрештою оцінюють сам човен вище за святилище, до якого він їх, власне, везе.
Святилище Хаконе, старше за заставу
На лісистому південному березі, до якого веде довга алея стародавніх кедрів і підйом кам'яними сходами, стоїть святилище Хаконе — одне з найстаріших і найатмосферніших місць регіону. Традиція датує його заснування 757 роком, а нинішні будівлі — перебудовою 1667 року, хоча відчуття давнини тут усюди: у моху, високих деревах і стежці, облямованій ліхтарями. Воно здавна притягувало можновладців: Мінамото-но Йорітомо переховувався тут після поразки у дванадцятому столітті й став покровителем, коли здобув титул сьоґуна, а Токуґава Іеясу наказав відбудувати його після битви при Одаварі 1590 року. Мандрівники на старому шляху Тōкайдо зупинялися тут, щоб помолитися про безпечний перехід через перевал, і святилище досі випромінює цю роль — місце захисту на порозі гір, тихо пожвавлене відвідувачами, які шукають того самого й сьогодні.
Торії, що стоїть у воді
Образ, який визначає Хаконе, — це кіноварна брама, що піднімається прямо з озера: Хейва-но-Торії, Торії Миру. Його звели на березі 1952 року на ознаменування Сан-Франциського мирного договору та завершення окупації Японії союзниками, а 1964 року додали табличку з ієрогліфом «мир», каліграфію для якої виконав Йосіда Сіґеру, прем'єр-міністр, який підписав договір. Він слугує символічною брамою до святилища Хаконе, до якої наближаються з води, а його відображення в спокійному озері — з кальдерою й, якщо пощастить, Фудзі позаду — це найбільш фотографована сцена в регіоні. Очікуйте чергу на маленькому пірсі за цим знімком; вона рухається, і очікування — частина досвіду. Ранній ранок дарує найспокійнішу воду й найм'якше світло.
Дев'ятиголовий дракон озера
В озера Асі є легенда, і її варто знати перед відвідуванням. Розповідь оповідає про страшного дев'ятиголового дракона, який колись тероризував цю місцевість, доки чернець не приборкав і не навернув його; істота стала божеством-охоронцем води, і її вшановують як Ку́дзур'ю̄, Дев'ятиголового Дракона. На березі озера є святилище Ку́дзур'ю̄ — первісне, до якого найлегше дістатися човном або пішки через ліс — і споріднене святилище в межах святилища Хаконе, де відвідувачі набирають воду з дев'яти отворів у формі драконячих голів. Дракона пов'язують із благословеннями в коханні та стосунках, що зробило ці святилища тихо популярними, а на озері досі щомісяця відбувається церемонія підношення води. Це добрий приклад того, як ретельно Хаконе нашаровує міф на геологію: та сама вода, що наповнює мертвий вулкан, у давнішому переказі є також домівкою приборканого дракона.
Стара застава й кедрова дорога
Між двома південними пірсами лежить історичне серце озерного узбережжя. Оскільки тракт Токайдо між Едо та Кіото мусив долати перевал Хаконе, сьогунат Токуґава заснував тут у 1619 році контрольно-пропускний пункт — Хаконе Секісьо, — щоб контролювати переміщення між містами, оглядаючи мандрівників і пильно стежачи зокрема за тим, щоб до Едо не потрапляла зброя, а з нього не виїжджали жінки, — аж до скасування цієї системи у 1869 році. Місце було розкопане, і у 2007 році на оригінальних фундаментах відкрилася точна реконструкція з вартівнями, оглядовим пунктом та експозиціями, якими можна пройтися. Поруч збереглася ділянка старого Токайдо, що тягнеться під розкішною алеєю кедрів, висаджених для тіні в ту саму епоху. Разом вони дають вам змогу ступити на справжню дорогу, якою колись ходив кожен мандрівник між столицею сьогуна та столицею імператора, — рідкісний, відчутний фрагмент Японії періоду Едо, за кілька хвилин пішки від торії.